Психологами доведено, що будь-яка людина
здатна досить точно себе оцінити, а отже визначити, що необхідно в собі змінити, перебороти, розвити.
Треба відзначити, що це
можливо тільки в тому випадку, якщо педагог здатний до певного самоаналізу свого етапу, вчинків і т.
д. на уроці. Саме самоаналіз є одним зі способів педагогічного самовдосконалення. Адже
аналізуючи використані методи навчання, зіставляючи їх, педагог вибирає найбільш ефективні, які далі
вдосконалює. Самоаналіз
уроку допомагає вчителю оволодіти більш високим рівнем майстерності, підвищити
результативність праці.
Самоаналіз
уроку вчителем дозволяє вирішити цілий
ряд важливих завдань:
·
учитель краще усвідомлює систему своєї роботи;
·
швидше освоює на практиці
методику вибору й обґрунтування оптимального варіанту навчання;
·
робить учителя психологічно захищеним,
впевненим у собі;
·
поліпшує якість планування наступних уроків;
·
стимулює розвиток творчого мислення й
діяльності вчителя.
На що звертати увагу під час
самоаналізу уроку?
• Який
тип уроку? (Місце уроку в темі.)
• Які компоненти
навчальної діяльності наявні? (Мотивація, реалізація
запланованого, оптимальна структура уроку, раціональне використання форм і
методів, принципів навчання, мовна культура вчителя й учня, результативність,
дисципліна.)
•
Зовнішня організація уроку. (Своєчасний початок і кінець, організація робочого місця, своєчасність
записів у щоденники, гнучка система оцінювання.)
• Форма організації навчального процесу. (Фронтальна, групова, індивідуальна.)
• Дотримання санітарно-гігієнічних умов праці.
• Загальні методи навчання. (Монологічний, демонстраційний,
діалогічний, евристичний, пошуковий, творчий, алгоритмічний, програмовий
тощо.)
• Методи викладу матеріалу вчителем. (Інструктивний, інформаційний,
пояснювальний, стимулювально-інструктивний, спонукальний тощо.)
• Методи роботи учнів на уроці. (Виконавський, реконструктивний,
частково-пошуковий, пошуковий, творчий.)
•
Принципи навчання. (Науковість, доступність, наочність, проблемність, самостійність,
систематичність, послідовність, диференціація, інтеграція, усвідомленість,
проблемно-альтернативний.)
• Формування компетентностей. (здоров’язбережувальна,
загальнокультурна (комунікативна), соціально-трудова, інформаційна, уміння
вчитися.)
•
Засоби навчання. (Оформлення, книжки, схеми, ТЗН, ілюстрації, макети, муляжі, теле-, відео-,
аудіотехніка.)
Підсумовуючи
вищесказане, можна зробити висновок, що урок — це центр, навколо якого обертаються і до якого повертаються всі
думки і дії вчителя. При підготовці до
уроку вчитель має пам'ятати, що на
кожному уроці потрібні інтерес і
захопленість самого вчителя, готовність самому дивувати і дивуватися. «Щоб
запалити, треба горіти», Запалює сумлінна і всебічна підготовленість до уроку,
емоційна щедрість учителя, його захопленість. І готуючись до уроку, слід
пам’ятати, що сучасний урок
відрізняється:
· скерованістю на всебічний
гармонійний розвиток у поєднанні з наданням можливостей самореалізації кожному учневі
з урахуванням його можливостей, інтересів та життєвих планів;
·
науковим обґрунтуванням
стратегії і тактики керування
пізнавальною діяльністю учнів на основі закономірностей і принципів навчання;
· напруженою, посильною, добре
організованою і результативною пізнавальною роботою всіх учнів;
· ретельною діагностикою
причин, що впливають на якість занять, прогнозуванням ходу і результатів
навчально-виховного процесу;
·
творчим підходом до
вирішення конкретних завдань відповідно до наявних умов і можливостей учнів;
·
доцільним використання
дидактичних засобів;
·
співробітництвом учителя і
учня, індивідуальним і диференційованим підходами з урахуванням можливостей
кожної дитини;
·
раціональним використанням
кожної робочої хвилини уроку;
·
створенням ситуації успіху
на уроці, атмосферою демократизму, стимулювання, відповідальності всіх
учасників навчально-виховного процесу за результати діяльності.
Немає коментарів:
Дописати коментар