Аналітична діяльність заступника директора

Педагогічний аналіз – це функція управління, спрямована на вивчення стану, тенденцій розвитку, об’єктивну оцінку результатів навчально-виховного процесу і вироблення на цій основі рекомендацій  по впорядкуванню системи або переводу її на більш високий рівень

Що  означає  проаналізувати?

Це значить:

Ø встановити причинно-наслідкові зв’язки між методами управлінського (або психолого-педагогічного) впливу та отриманими результатами;

Ø обов’язково виробити  рекомендації.

Відмінність педагогічного аналізу від контролю

Контроль дає відповідь керівнику на 2 питання:

ЩО?   і  ЯК?

Педаналіз дає відповідь керівнику на 3 питання:

Чому це сталось?

Як ліквідувати причини  даного негативного явища?

Як розвивати позитивні тенденції?

Завдання педагогічного аналізу

Ø  аналіз якості викладання, рівня знань, розвитку, вихованості учнів;

Ø  вивчення шляхів розвитку педагогічного процесу в цілому і за окремий період;

Ø  вивчення шляхів досягнення конкретних результатів роботи освітньої системи (або конкретного закладу);

Ø  визначення причин неузгодженості у діяльності підрозділів;

Ø  аналіз взаємодії  освітньої системи з навколишнім;

Ø  виявлення і обґрунтування внутрішніх педагогічних резервів підвищення якості викладання, рівня знань, вихованості ;

Ø  аналіз ППД, вироблення рекомендацій щодо його засвоєння;

Ø  аналіз результатів інноваційної діяльності;

Ø  аналіз ефективності управління;

Ø  розробка конкретних рекомендацій за підсумками аналізу.

Процедура педагогічного аналізу

Ø  Конкретизація мети аналізу.

Ø  Відбір достовірних фактів.

Ø  Систематизація відібраних матеріалів.

Ø  Зіставлення з плановими показниками.

Ø  Виявлення тенденцій.

Ø  Аналіз причин успіхів та недоліків.

Ø  Вироблення рекомендацій.

Види педагогічного аналізу

за об ’ єктом:

                  педаналіз процесу навчання;

                  педаналіз процесу виховання;

                  педаналіз процесу управління;

за суб ’ єктом:

                  самоаналіз, взаємоаналіз,

                  адміністративний;

                  громадський, інспекторський; 

за змістом:

                   оперативний (параметричний);

                   тематичний;

                   підсумковий (комплексний);

за повторюваністю:

                   разовий;

                  періодичний;

                  постійний

Методи аналітики

поділ на частини,

класифікація,

ранжування,

систематизація,

порівняння,

узагальнення,

аналогія,

синтез,

аналіз,

індукція,

дедукція,

абстрагування тощо.

Аналіз уроку

Самоаналіз уроку

1.     Характеристика класу:

а)     структура міжособистісних відносин: літери, аутсайдери; наявність угрупувань, їхній склад; взаємодія структур особистісних взаємин і організаційної структури класу;

б)    недоліки біологічного розвитку учнів: дефекти зору, слуху; соматичні обстеження; особливості вищої нервової діяльності (надмірна загальмованість або збудливість); патологічні відхилення;

в)     недоліки психологічного розвитку: слабкий розвиток інтелектуальної сфери тих або інших членів учнівського колективу; порушення розвитку вольової сфери в окремих учнів; ослаблення емоційної сфери особистості. Характеристика розвитку психічних властивостей: відсутність пізнавального інтересу, потреби в знаннях, установки на навчання; недоліки в ставленні до себе, учителя, родини, колективу;

г)      аналіз недоліків підготовленості учнів класу: пробіли у фактичних знаннях і вміннях; проблеми і навички навчальної праці; дефекти у звичках і культурі поведінки;

д)    недоліки дидактичних і виховних впливів школи, після чого недоліки впливу родини, однолітків, позашкільного середовища.   

(Звичайно, зовсім не обов’язково при кожному самоаналізі уроку давати настільки докладну характеристику класу, у якому він проходив. Однак, самоаналіз уроку вчителем відрізняється від аналізу керівника тим, що він зорієнтований не тільки на конкретний клас, але й на конкретних учнів.)

2.     Зовнішні зв’язки уроку: місце і роль даного уроку в досліджуваній темі; характер зв’язку уроку з попередніми й наступними уроками.

3.     Характеристика триєдиної мети уроку з опорою на характеристику класу – чого треба домогтися в знаннях і вміннях, виходячи із специфіки учнівського колективу. Який виховний вплив зробити на учнів; які якості почати, продовжувати, закінчити розвивати.

4.     Характеристика задуму уроку (план): що собою являє зміст навчального матеріалу; як будуть засвоювати його учні, тобто які методи навчання і форми організації пізнавальної діяльності; яку частину матеріалу вони можуть засвоїти самі; яка частина матеріалу вимагає допомоги вчителя при засвоєнні. Що необхідно міцно запам’ятати, а що використати тільки для ілюстрації; що з раніше вивченого необхідно повторити й на що обпертися при збагненні нового; як закріпити знову вивчене; що буду цікавим і легшим, а що важким; яким чином будуть досягнуті на уроці виховні та розвивальні задачі.

5.     Як був побудований урок, виходячи з його задуму? Характеристика етапів уроку, виділення навчально-виховних методів, які найбільш позитивно або негативно впливають на хід уроку, на формування кінцевого результату.

6.     Структурний аспект самоаналізу: докладний аналіз етапів, які, на думку вчителя, зробили найбільш сильний позитивний або негативний вплив на формування кінцевого результату уроку; аналіз відповідності в рамках цих моментів задач, змісту, методів і форм (доказ оптимальності вибору).

7.     Функціональний аспект аналізу: наскільки структура уроку відповідала поставленій меті, задуму уроку, можливостям класного колективу. Виділяються найбільш вдалі і невдалі моменти в діяльності учителя і учнів; аналізується відповідність стилю стосунків учителя й учнів успішному формуванню кінцевого результату уроку.

8.     Оцінка кінцевого результату уроку: оцінка якості знань, умінь і навичок, отриманих учнями на уроці, визначення розриву між поставленими задачами й реальним кінцевим результатом уроку. Причини цього розриву; оцінка досягнення виховних і  розвиваючих задач уроку; висновки та самооцінка уроку.  

Аналіз уроку

При аналізі уроку рекомендується відзначити його позитивні й негативні аспекти, допомогти вчителеві ліквідувати допущені недопрацювання та закріпити успіхи.

На що варто звернути увагу в аналізі діяльності вчителя

Сучасний урок

Як допомогти дитині навчитись читати англійською мовою

Методика Хелен Дорон допоможе дитині вивчити англійську й полюбити сам процес навчання

У сучасному світі вже не постає питання необхідності вивчення англійської мови. Багато батьків вже переконались у тому, що краще її починати вчити в ранньому дитинстві.

Але в школах, на курсах іноземних мов та репетитори основну увагу приділяють вивченню розмовної англійської та граматики, а на вміння читати мало хто звертає увагу й не навчає цьому.

У навчальних центрах міжнародної мережі навчальних центрів «Англійська Хелен Дорон» серед 20 курсів для дітей від 3 місяців до 18 років є окрема навчальна програма «Polly Reads and Writes», основна мета якої - навчити дитину писати та читати.

Вміння читати дає можливість знайомитись з сюжетами книжок в оригіналі, розуміти текст на інструкціях, де немає перекладу рідною мовою, читати Інтернет-ресурси та періодичні видання англійською. Читання розширює словниковий запас, допомагає навчитись думати англійською та краще говорити.

Саме тому, даємо Вам кілька порад, як допомогти дитині вивчити англійський алфавіт та полюбити читати англійською.

·         Уявіть разом з дитиною, що літери - це мешканці казкової країни. Деякі дружать між собою, інші ворогують. Одні люблять гуляти й потрапляти у всілякі пригоди, інші більше люблять бути одні. Це допоможе Вам в подальшому обґрунтувати дитині, чому одну й ту саму літеру ми читаємо по-різному, а літеру «e» дуже часто взагалі не читаємо.

·         З самого початку поясніть дитині різницю між літерами та звуками. І ще при вивчені алфавіту звертайте на це увагу.

·         Вигадайте свій алгоритм вивчення літер. Наприклад спочатку вивчайте голосні та обводьте їх в кружечок після того, як вивчили. А потім приголосні.

·         Візьміть якесь слово, яке добре знає Ваша дитина, та починайте вчити літери, з якого воно складається. Продемонструйте, що ті самі літери можуть утворювати й інші слова. Напишіть та прочитайте їх.

·         Спробуйте метод «Look and Say», який використовують викладачі у британських школах. Суть способу полягає у наступному: дитина повинна запам’ятати, як пишеться та звучить слово. Діти бачать написане слово і вимовляють його. Цей метод подібний системі раннього розвитку дитини Глена Домана, який використовує картки з словами.

·         Якщо Ваша дитина любить малювати або робити різноманітні поробки, давайте назви їм англійською мовою, а потім разом читайте.

·         Можна написати власну книжку англійською мовою з цікавими ілюстраціями. Такий текст дитині точно буде цікаво навчитись читати.

·         Звертайте увагу на рекламні вивіски на вулиці. Читайте їх, перекладайте, поясніть дитині сенс слова.

·         Вчіть читати й говорити правильно з самого початку. Якщо Ви не впевнені у власній вимові, слухайте аудіозаписи англійською, зверніться до професіоналів.

·         Навчання повинно проходити весело. Вигадуйте різноманітні ігри, ховайте літери в кімнаті, а потім складайте з них слова та цілі речення.

·         Використовуйте новітні технології. Є дуже багато мобільних додатків, які допоможуть Вашій дитині навчитись читати легко й весело. Наприклад, Helen Doron Read, від освітньої групи «Англійська Хелен Дорон».

·         Не забувайте про індивідуальність кожної дитини. Деякі групи літер дитині можуть даватись досить складно. Перейдіть до інших, поступово повертайтесь до тих, що ще не вивчили.

·         Результат не змусить себе довго чекати, якщо у навчанні буде системність та регулярність. Не потрібно за тиждень намагатись вивчити алфавіт, а на наступному навіть не пригадати ні однієї літери.

·         Навчання повинно бути різноманітним. Вивчайте англійську в навчальному центрі, вдома, на вулиці, в дорозі та на прогулянці в лісі.

·         Хваліть дитину за результат! Вивчила голосні літери – «Молодець!», прочитала речення – «Браво!»

http://osvita.ua/school/57291/

Нова українська школа

Дитиноцентризм в освіті: сутність і підходи

Однією з умов стабільного розвитку та нового якісного прориву в національній системі освіти є забезпечення перебудови та оновлення змісту, форм і методів організації навчально-виховного процесу на засадах дитиноцентризму. Це поняття не є чимось новим.

Дитиноцентризм – один із постулатів, що є визначальними для більшості педагогічних напрямків і течій. Його ідеї покладено в основу багатьох педагогічних систем та наукових теорій різних часів. 

Теоретичне осмислення дитиноцентризму здійснили Д. Дьюї, А. Дістервег, Я. Коменський, Я. Корчак, А. Макаренко, К. Роджерс, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін. У сучасній вітчизняній педагогіці ідеї дитиноцентризму знаходять своє відображення в працях І. Беха, О. Вишневського, І. Зязюна, В. Лозової, В. Кременя, М. Левківського, О. Сухомлинської та ін.

Ідея дитиноцентризму має виступати ключовою у всіх змінах реформації і модернізації системи освіти. Основним моментом дитиноцентризму є допомогти дитині пізнати себе, розвинутись на основі її сильних боків і здібностей. Насамперед потрібно змінити взаємовідносини вчителя й учня.  Вчитель не повинен бути «над учнем», жорстко регламентувати й однозначно визначати його розвиток і пізнання. Тим більше, що час об’єктивно вимагає зміни ролі і місця вчителя в навчальному процесі.   З огляду на низку причин, насамперед, на застосування нових інформаційних технологій, учитель усе більше перестає бути єдиним чи головним джерелом знань для учня. Він має бути партнером учня в навчанні й розвитку. Організація навчально-виховної роботи за принципом дитиноцентризму складна, проте це переконливий шлях формування людиноцентристського, гуманного, демократичного та ефективного сучасного суспільства.    

Під дитиноцентризмом, у сучасному трактуванні цього терміну, можна розуміти особистісно-орієнтовану модель виховання дитини, призначення якої розширення її можливого життєвого шляху та саморозвитку на засадах гуманізації реального буття дитини, посилення уваги до системи її цінностей та інтересів задля формування в неї основ життєвої компетентності.

Пріоритетом діяльності має бути не отримання учнями академічних знань, а надбання умінь життєво необхідних (компетентностей): від комунікативних (знайти спільну мову з оточуючими, друзями, вчителями, однокласниками, батьками, зовсім не знайомими людьми) до творчих (в навчально-трудових справах). І лише за таких умов ми зможемо створити систему освіти, яка б відповідала викликам нового тисячоліття, створити таку школу, яка

-       вчить дітей , ЯК думати, а не ЩО думати;

-       надає їм рівні можливості, а не культивує «рівність»;

-       мотивує на навчання впродовж усього життя, а не прагне навчити на все життя;

-       підсилює спрямованість опанувати і самостійно продукувати ще не існуючі знання, а не змушує зазубрювати «вчорашні»;

-       сприяє становленню інформаційної культури особистості, здатної до активного управління інформацією, а не культивує пасивне некритичне сприйняття інформації (саме це є запорукою переходу від «суспільства телеглядачів»  до інформаційного суспільства);

-       стимулює розвиток горизонтальних партнерських зв’язків, мережевої взаємодії, а не зациклюється на вертикальних ієрархічних зв’язках. 

     

        Повна версія статті

Сучасний урок

Як розвивати критичне мислення в учнів

Критичне мислення нині один з модних трендів в освіті. Про те, що його розвиток є одним з наскрізних завдань навчально-виховного процесу, йдеться й уКонцепції нової української школи.

Та з чого починати? Як навчати дітей розрізняти факт і суб’єктивне бачення, не піддаватися на маніпуляції?

Наша відповідь – використовувати методи розвитку критичного мислення під час уроків.

Критичне мислення – складне й багаторівневе явище. Мислити критично означає вільно використовувати розумові стратегії та операції високого рівня для формулювання обґрунтованих висновків і оцінок, прийняття рішень.

З педагогічної точки зору критичне мислення – це комплекс мисленнєвих операцій, що характеризується здатністю людини:

• аналізувати, порівнювати, синтезувати, оцінювати інформацію з будь-яких джерел;
• бачити проблеми, ставити запитання;
• висувати гіпотези та оцінювати альтернативи;
• робити свідомий вибір, приймати рішення та обґрунтовувати його.

Цим мисленнєвим операціям можна і необхідно навчати, а далі – вдосконалювати їх, тренувати, як, наприклад, тренують м’язи спортсмени чи техніку гри – музиканти. І саме школа є ідеальним середовищем для цього.

То який він – урок з розвитку критичного мислення?

Технологія проведення уроку з розвитку критичного мислення залежить від його предметного наповнення і дидактичних завдань, від типу уроку (це набуття нових знань чи формування умінь), від власне навчального предмету. Та загалом такий урок традиційно складається з трьох основних частин: вступної, основної та підсумкової.

Пропонуємо детальніше ознайомитися зі структурою уроку з розвитку критичного мислення.

Конспект уроку української літератури з елементами розвитку критичного мислення

Олена Пометун, член-кореспондент НАПН України, д-р пед. наук, професорка, авторка-розробниця посібників і програм з критичного мислення для початкової й основної школи, співзасновниця освітньої платформи “Критичне мислення”.